Маркер аутоімунної деструкції бета-клітин підшлункової залози.
У дослідженнях останніх років було знайдено основний антиген, який представляє собою головну мішень для аутоантитіл, пов'язаних з розвитком інсулінозалежного діабету - декарбоксилаза глутамінової кислоти. Це мембранний фермент, який здійснює біосинтез гальмівного нейромедіатора центральної нервової системи ссавців - гамма-аміномасляної кислоти, був вперше виявлений у пацієнтів з генералізованими неврологічними розладами.
Антитіла до GAD - це дуже інформативний маркер для ідентифікації предіабету, а також виявлення індивідуумів з високим ризиком розвитку ЦД I типу. Під час асимптоматического розвитку діабету антитіла до GAD можуть детектуватись у пацієнта за 7 років до клінічного прояву хвороби. За даними зарубіжних авторів, частота виявлення аутоантитіл у хворих з «класичним» на цукровий діабет 1 типом становить - ICA-60-90%, IAA-16-69%, GAD-22-81%. В останні роки опубліковані роботи, в яких показано, що у хворих з LADA аутоантитіла до GAD є найбільш інформативними. Однак за даними ЕНЦ РФ, лише у 53% хворих з LADA були виявлені антитіла до GAD, в порівнянні з 70% ICA. Одне не суперечить іншому і підтверджує необхідність визначення всіх трьох імунологічних маркерів для досягнення більш високого рівня інформативності. Визначення цих маркерів дозволяє в 97% випадках диференціювати ЦД I типу від II типу, коли клініка цукрового діабету I типу маскується під II тип. Антитіла до GAD (декарбоксилази глютамінової кислоти) - це антитіла до основного антигену бета-клітин підшлункової залози, один з типів аутоантитіл, які присутні у більшості пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом 1-го типу. Вони свідчать про аутоімуний механізм деструкції острівкового апарату підшлункової залози. У таких людей спостерігається підвищений ризик і інших аутоімунних розладів. Дане дослідження, крім цього, може бути корисно при скринінгу жінок з гестаційним діабетом з метою оцінки ризику погіршення захворювання, а також в педіатричній діабетології при виборі адекватної терапії дітей, хворих на діабет.
Присутність аутоімунних маркерів в крові може бути виявлено за місяці і роки (за 5 - 8 років) до появи перших клінічних симптомів цукрового діабету. Клінічні прояви цукрового діабету типу 1 виникають тільки після того, як руйнується не менше 80% клітин, які секретують інсулін. У осіб без діабету з високим титром цих антитіл ризик виникнення цукрового діабету становить 9 - 10%, а за деякими даними - до 45%. Слід враховувати, що аутоантитіла до GAD та інші антитіла до острівцевих клітин можуть бути виявлені у 1 - 2% здорових осіб, у яких згодом не розвинеться інсулінозалежний цукровий діабет. Для пацієнтів з діабетом 2-го типу (Інсулін-незалежним) присутність антитіл до GAD може говорити про ризик переходу захворювання в інсулінозалежний діабет. Ідентифікація серед пацієнтів з діабетом 2-го типу осіб з високим ризиком розвитку діабету 1-го типу.
Скринінг жінок з гестаційним діабетом для оцінки ризику прогресії захворювання. У комплексі досліджень при вирішенні питання про тип діабету та призначення терапії інсуліном у дітей. Скринінг родичів (НЕ діабетиків), потенційних донорів нирки або частини підшлункової залози.
